2 Corinthians 4
1 Тому, маючи таке служіння, як ми й отримали милість, ми не падаємо духом;
2 але відкинули приховані ганебні вчинки, не вдаючись до хитрості і не спотворюючи слова Божого, а відкритим звіщанням істини представляючи себе совісті кожної людини перед Богом.
3 Якщо ж і закрите наше Євангеліє, то закрите для тих, що гинуть, —
4 для невіруючих, яким бог цього світу засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелія про славу Христа, Який є образом Божим.
5 Бо ми не себе проповідуємо, а Христа Ісуса Господа; а ми — ваші раби ради Ісуса.
6 Тому що Бог, Який звелів, щоб із темряви засяяло світло, засяяв і в наших серцях, щоб дати світло пізнання слави Божої в особі Ісуса Христа.
7 А цей скарб ми маємо в глиняному посуді, щоб надзвичайність сили була Божою, а не від нас.
8 Ми звідусюди стиснені, але не роздавлені; у замішанні, але не у відчаї;
9 гнані, але не залишені; збиті, але не вбиті;
10 завжди носимо в тілі мертвість Господа Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилось у нашому тілі.
11 Бо нас, живих, завжди видають на смерть за Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилось у нашій смертній плоті.
12 Так що смерть діє в нас, а життя — у вас.
13 Та маючи той самий дух віри згідно з написаним: Я вірив, тому й говорив, — і ми віримо, тому й говоримо,
14 знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить і нас через Ісуса і поставить перед Собою разом з вами.
15 Бо все це ради вас, щоб благодать, примножившись через багатьох, викликала подяку на славу Божу.
16 Тому ми не падаємо духом, а якщо наша зовнішня людина й марніє, то внутрішня день за днем обно́влюється.
17 Бо короткочасна легкість нашої скорботи виробляє для нас у надзвичайному надмірі вічну вагу слави,
18 коли ми дивимось не на видиме, а на невидиме; бо видиме — тимчасове, а невидиме — вічне.